Містечко Мліїв розташоване за 10 км від м. Городища. Відоме з XV ст. хоча за деякими джерелами історія поселення сягає часів Київської Русі. У XV ст. село належало литовському роду Радзівілів, а потім перейшло до польського гетьмана Конецьпольского. На кінці XVIII ст. село стало власністю російського князя Григорія Потьомкіна, а згодом відійшло до його племінниці Олександри Браницкої, яка в свою чергу передала своїй дочці.

До 1918 року Мліїв входив до Мошногородищенського маєтку Воронцових. За часів останніх власників Балашевих розвинулась промисловість та інше виробництво. На території села була родинна садиба Симиренків, які заснували в цих краях багато цукроварень та мали значний капітал. Коштом Платона Симиренка виданий перший “Кобзар” Тараса Шевченка. Значні роботи з селекції плодових дерев були проведені Л. П. Симиренком, що заклало фундамент української і не тільки селекційної науки.

В маєтку Симиренків бували багато цікавих і визначних людей того часу. Це був осередок культури та науки на Черкащині.

Зараз на території маєтку розташована Мліївська науково-дослідна станція, відбувається реконструкція родової церкви інших будівель та споруд. В будинку Симеренків працює музей, що розповідає про рід Симиренків та їх вклад у розвиток промисловості та науки в Україні. Будівля одноповерхова, та розташована осторонь головної алеї. Парк відкритий для відвідувачів та розміщується на території станції.

Головним надбанням для парку є колекції рідкісних та унікальних порід дерев, які збереглися з часів Симиренків і примножені наполегливою працею сучасних селекціонерів.

Перед головною будівлею садиби збудованої в 20-х роках ХХ ст. великий партер, композиційна вісь якого перпендикулярна головній алеї. На головному ставу, майже по центру розміщений острів, до якого прокладений вантовий міст. Острів є символом Раю, і одним із найуживаніших елементів садово-паркової архітектури Черкащини.

Парк знаходиться в непоганому стані. Дослідна станція додає значних зусиль в утримані та покращені його. Розвивається та все більше прикрашається це чудове місце.

За сучасним адмін. поділом – Городищенський
За адмін. поділом ХІХ ст. – Черкаський повіт

~~DISCUSSION~~