Черкащина славна своїми парками, як великими так і малими. Але значна дослідницька увага спрямована на величні та поважні палацово-паркові ансамблі, розкручені туристичні бренди, зокрема Уманська “Софіївка”, Корсунь-Шевченківський парк, Кам'янський. Туризм, корисна і поважна справа, але багато об'єктів залишились у тіні цих великих творів ландшафтного мистецтва. Вони також потребують уваги, дослідження і збереження.

Починаючи цикл статей про маловідомі парки Черкащини, хотілось би зробити не просто історичний чи краєзнавчий опис, а структурувати інформацію яка уже існує, яку зміг на цей момент зібрати, зробити аналіз та показати їх велич та значущість для культури області та України взагалі.

На жаль, архітектурних, фахових досліджень зроблено дуже мало, або не було зроблено взагалі, більшої частини парків Черкащини, і вина в цьому значною мірою лежить на місцевій владі, яка приховувала та нівелювала значення тих чи інших об'єктів ландшафтного мистецтва, і архітектури, спираючись на свою неосвіченість та культурне ренегатво. Пізніші дослідники не мали відповідної фахової підготовки, тому дослідження мали виключно історико-краєзнавчий напрямок. Але не значення їх робіт колосальне, своєю працею вони, на голому ентузиазмі оберігають історію.

Ця робота є першою спробою зробити аналіз композицій парків Тального та Великої Буримки, визначити засоби та свої, унікальні особливості кожної пам'ятки.

Велика Буримка - містечко Полтавської губернії, сьогодні село Чорнобаївського району Черкаської області. Лісопарк розташованій на високому березі р. Сула. Площа лісопарку 105 га, що разом з лісовим масивом, в який він переходить становить 1252 га. У XVIII ст. Бурімка належала князям Фроловим-Багреєвим, що потім перейшла Кантакузенам як спадок.

Про Фролових-Бареєвих відомо, що це був російський дворянський рід:

Фролов Олександр Олексійович (1783-1845) - чернігівський громадський генералгубернатор, сенатор (нар. у Полтавській губернії), дружина -

Єлізавета Михайлівна Сперанска (1799-1857)

дочка - Марія Олександрівна Кантакузена (Фролова-Багреєва), її чоловік

Кантакузен Радіон Миколайович (представник старовинного візантійського роду) (1812-1880) онук -

Кантакузен Михайло Радіонович (1848-1894), отримав у спадок від прадіда титул графа, і став князь Кантакузен, граф Сперанський, дружина Єлізавета Карлівна Кантакузена.

Виходячи з сімейного фото, то на ньому зображено М. Кантакузина та 2 хлопчика, один з них, Борис загинув у Цусимський битві у 1905 році.

Маєток Кантакузених був великий, включаючи в себе багато сіл, одне з яких називається Кантакузівкою. Чи була це головна управа маєтку, чи ні поки що мені це не відомо.

Парк упорядковували декілька раз, але значних робіт було зроблено при Кантакузиних-Сперанських. На території парку був розташований палац, господарські споруди, які на жаль, вже не існують, були розібрани на цеглу селянами. Лишились тільки деякі фото і описи краєзнавців. Мною, у 2004 році були проведенні натурні дослідження, зроблена фотофіксація. На підставі цих даних створена схема парку. Зараз парк у власності Золотонішського лісгоспзагу і знаходиться в незадовільному стані.

З опису краєзнавців Брудь Л.Г. та Брудзь О.Д., видно, що на південь від палацу, був шпалерний сад та оранжерея, від палацу до дороги йшла каштанова алея, на схід - цегельна дорога, обсаджена кущами. Невелика гора на півдні була обсаджена барвінком, і називалась Барвінковою. В парку було багато алей: тополева, горіхова, каштанова, осокорова та осикова.

Характерною рисою цього парку є те що в композицію палацово-паркового ансамблю були включені залишки міста-фортеці доби Київської Русі - Римів, який був одним з форпостів на Сулі, яких на той час налічували близько 18 і вони були південно-східними кордонами держави. Це місто і дало назву сучасному містечку - Велика Буримка (Бувший Рим). У народній мові ці археологічні залишки отримали назву - “городок”. Під горою був викопаний ставок для лебедів, в якому було три острівці, що з'єднувалися між собою невеличкими дерев'яними місточками. На острівках були споруджені лебедині будиночки. Спроба власниками влаштувати водоспад виявилась невдалою, хоча для цього була побудована дамба, але нажаль вода влітку пересихала, і не дала потрібного ефекту. У парку росло багато цікавих фруктових дерев та декоративних кущів, яки привозили з Криму, Кавказу, Карпат та країн Середземномор'я. Упорядковування велося садівником. Були створені композиції з великого каміння, який привезли з Криму, для вшанування пам'яті загиблого у Цусимський битві сина княгині Кантакузеної Сперанської.

Вдало використовувались у композиції парку вікові дерева, та різні за композицією та значення зрощені дерева, що були характерними для багатьох парків того часу, наприклад Мошенському. Серед значних і тих, що вдалось знайти, можна назвати композицію “Три сестри” - це три осики, що ростуть з одного гнізда. Також є великий та розлогий дуб, посаджений за легендою Богданом Хмельницьким під час визвольної війни XVII ст. Характерним є те, що на дубі є припалені печатки-знаки, яки виросли разом з дубом.

Після 1918 року парк та маєток зруйновано, останні залишки палацу розібрали у 70-х роках XX ст.

Тальне - парк XVIII - початку XIX ст., перебудовувався та добудовувався наприкінці XIX ст. Власниками в різні часи були польські та російські аристократи.

Це рід Потоцького від другої дружини Софії: дочка Потоцького - графиня Ольга Наришкіна (Потоцька) та її чоловік генерал-ад'ютант Лев Наришкін;

онучка Потоцького - графиня Софія Шувалова (Наришкіна) та її чоловік граф Петро Шувалов

син графа Шувалова – граф Павло Шувалов та його дружина княжна Єлизавети Баратинська (маєток м.Драбів).

Могили останніх власників знаходяться безпосередньо біля палацу. Палац, або “Мисливський будинок” виконано у стилі французського бароко, наприкінці XIX ст. Це реконструкція та перебудова споруди з попередньої дерев'яної.

У Радянські часи була спроба зробити реконструкції цього парку для потреб міста, але тільки спротив громадськості, фінансові чи інші обставини не дали можливості це втілити. Залишились проектні рішення реконструкції. Зараз на території парку знаходиться музей хліборобства, який на мою думку спотворив інтер'єри палацу своїм рішенням експозиції, міський стадіон та будинок пристарілих, у колишньому піонерському таборі (на цьому місці знаходились господарські споруди, частина яких збереглася і використовуються і зараз).

Палацово-паркові ансамблі, про які іде мова у цій статті розташовані в різних регіонах області, мають свою відмінності, стильові та планувальні особливості, але й мають спільні риси.

У цих парках найбільш спільним є те, що паркові ансамблі Буримки та Тального є продовженням російських традицій у ландшафтному мистецтві. Серед ознак цього є принципи планувальної композиції обох парків. Палаци є композиційними центрами цих парків.

У В.Буримці палац був спрямований головним фасадом на південний схід, до далеких перспектив, які розривались на величну панораму пойми р. Сули, на маєток у с. Мохнач. Перед палацом можливо був партер, з тамбурними фруктовими деревами та квітник, з регулярним плануванням.

Сам палац був виконаний в неоготичному стилі, характерному для архітектури Европи XIX - початку XX ст. та російському романтизму ХІХ ст. Деякі зорові вісі парку спрямовані на спостереження панорами Засулля, а інші орієнтовані на спостереження у середині парку.

Парк знаходиться на значній віддалі від самого русла. Палацово-парковий ансамбль найвища точка у цьому просторі. Але можливо русло річки протікало раніше десь поблизу, цьому свідчить розташування на високій неприступній горі старовинного міста Римів - форпосту часів Русі, залишки якого знаходяться в парку і досі.

Невеличкий потічок, що протікає на території парку, з якого утворений каскад озер і планувалось утворити водоспад. Парк створений на базі природнього лісового масиву, тому поряд з деревами приблизно 100-150 років зустрічаються великі дуби приблизно 500 років, та дуби які мають по 1000 тай більше років (Богданів Дуб). Також у композицію парку включені фруктові сади. Поєднання лісу та саду є досить характерним елементом для садово-паркової архітектури Черкащини.

На жаль плану парку, чи навіть схеми, яка б відображувала композиційно-планувальну схему, поки що не знайшов. Схема, що є у лісництві і розміщенна біля головного входу, має досить спростований вигляд. Тому для створення хоча б приблизного плану графо-аналітичним методом були використані супутникові фотозйомки з інтернет-сайту компанії Google та національної космічної агенції США NASA. Хоча, вигляд поверхні не такий детальний, як на інших частинах планети, але матеріал має доступну форму використання, а для більшого уточнення положення об'єктів були використані топографічні карти, які вільно продаються у крамницях. Використовуючи схеми з лісництва, супутникові фотозйомки, топографічні карти, описи краєзнавців, власні фотозйомки та спостереження, була зроблена спроба скласти схему плану парку у с. Велика Буримка. Нажаль іншими матеріалами для більш детальної розробки я не володію, і тому точність та вірність цієї схеми достатньо сумнівна, і у подальшому вимагає вдосконалення.

Тальнівський парк розташований по обидва береги невеликої річки Тальянки, притоку Гірського Тікичу. Палац знаходиться на правому, скелястому її березі. З допомогою річки утворений каскад озер, та водоспадів. Палац розташований в ценрі великої галявини, можливо на ній проходили театралізовані дійства, свята були квітники та інше. На цій площі розташовано декілька величних дубів-солітерів.

Сам парк не має включених у композицію далеких перспектив, як у В. Буримці, окрім перспектив на озерах, які мають все ж таки закритий характер, обумовлений рельєфом. Тому значна увага відвідувачів спрямована на об'єкти розташовані безпосередньо у парку. Це і “Скеля закоханих” та інші легенди, пов'язані з ландшафтними об'єктами парку, велика кількість скульптур, які були у 30-х роках ХХ ст. перевезені у Уманський парк, де знаходяться і зараз, також сам палац, є дуже цікавим та незвичним у цих місцях, бо виконаний у ретроспективному стилі, відтворюючи маєтки доби бароко з елементами фахверкової архітектури Франції. Можливо з вікон палацу відкриваються більш дальні перспективи, але нажаль мені це перевірити не вдалось. Парк у Тальному знаходиться по близу найвідоміших праміст трипільскої культури - Майданецьким та Тальянками.

Схему генерального плану реконструкції центральної частини парку мені люб'язно надали у обласній архітектурі, але на жаль це тільки центральна частина парку, тому доповнення довелося робити також з супутникової зйомки та топокарт. Графічний матеріал містить тільки те, що там проектувати харківські архітектори, перетворюючи пам'ятку архітектури, хоч і місцевого значення, у міський парк відпочинку та розваг, на замовлення місцевої влади того часу.

Характерним для тогочасного ландшафтного мистецтва Черкащини XIX - XX ст., та України загалом, використання для створення рослинних композицій екзотичної, не місцевої флори. У деяких парках фахівцями нараховується близько 400-500 різних порід дерев та кущів, що робить їх невеличкими дендропарками.
Серед особливостей паркобудівництва цих двох парків можна зазначити такі:

• у той чи іншій спосіб, але значну планувальну роботу в них провели уже в часи коли власниками парків та маєтків загалом, були російські аристократи, відповідно що деякою мірою, а може й безпосередньо, на формування композицій та планування парку вплинули майстри російської школи ландшафтного мистецтва, спираючись на визначні зразки того часу Павловськ, Кусково та інших;

• створення алей з однорідних порід дерев у Великобурімському парку перекликається з парком у Будищі, Мошнах, Корсуні та інших і має свої традиційні основи.

• Залучення для формування композицій фруктових дерев, має і практичний характер, і можливо це свідчить про те, що парк сформований у часи, коли аграрний сектор економіки ХІХ ст., був більш розвинутий, ніж промисловий. Тому використання земель, з подальшою економічною вигідою, є більш доцільне у середині XIX ст і носить ужитковий характер.

У Тальнівському парку, фруктових дерев було не багато, вони включені у композиції епізодично, що є характерними для европейської традиції паркобудівництва, яку можна побачити у парках Умані, Синиці та інших на території області та в Україні.

Обидва парки знаходяться у південних частинах населених пунктів, це розташування перекликається з багатьма ландшафтними об'єктами Черкащини, але не є домінуючим принципом.

Включення у композицію дальніх перспектив, характерне багатьом паркам, що розташовані поблизу великих рік, такі як парки у Каневі, Прохорівці, Мошнах, Черкасах, Смілі та інших. Цей прийом утворює величний і піднесений настрій, який виходячи з історії про власників Бурімського маєтку Кантакузіних-Спіранських, допоміг вийти з пригніченого стану та смутку.

Парки закритого типу, створюють атмосферу концентрації на внутрішніх роздумах та мають заспокійливий характер, інколи меланхолічний. Можливо це було потрібно Шувалову, який будував промисловість на Тальнівщині. Такий, закритий тип парку має і “Софіївка” Потоцького, попереднього власника парку.

Вода, що включена у композиції Тальнівського та Великобурімського парків, дещо відокремлена. Вона не є центрами композиції чи її активними елементами, як наприклад у “Софіївці” чи Корсуні, а є об'єктом спостереження, об'єктом просторових композицій. Для цього були обладнані відповідні умови, майданчики спостереження, альтанки та інше.

Включення в композицію В.Бурімського парку археологічних пам'яток, робить його ще більш унікальним, і таким, що поглиблює історію краю і свідчить про освіченість та високу культуру його власників. Кантакузени-Сперанські досліджували та зберігали знайдені матеріали, але особисті трагедії, а потім революція, не дали змоги це реалізувати до кінця, тим гірше, що матеріали майже не збереглися.

Загальний стан обох парків зараз більше негативний чим позитивний. Вони зазнали значних трансформації, але ще не втратили остаточно свого первинного вигляду, і їх обов'язково необхідно досліджувати та по можливості відновлювати та охороняти.

- Брокгауз Ф.А., Эфрон И.А. Эенцеклопедический словарь. - М.: ЭКСМО, 2004. - Брудзь Л.Г., Брудзь. О.Д. Велика Бурімка. Короткий історико-краєзнавчий нарис. - В.Бурімка, 1966. - Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область. - К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972ю – 788 с. - Памятники градостроительства и архитектури Украинской ССР. т. 4. - К.: Будівельник, 1985, - 320 с. - УРЕ. т. 11. Вид. 2-е. - К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1982. -559 с. - Всеросийское Генеалогическое Древо. http://www.vgd.ru - Записки путешественика. http://www.serg-klymenko.narod.ru - MAP. http://map.google.com

~~DISCUSSION~~